СУЧАСНИЙ АНГЛОМОВНИЙ ПОЕТИЧНИЙ ДИСКУРС: МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ ФОРМАТ
Анотація
Статтю спрямовано на окреслення мультимодального формату сучасного англомовного поетичного дискурсу. Поетичний дискурс визначається як розумово-мовленнєва діяльність, що охоплює процес і результат – поетичний текст (фрагмент поетичного дискурсу), зорієнтована на поетичну комунікацію між адресатом та адресантом. Така комунікація відбувається на перетині різних модусів, а саме: вербального, візуального, авдіального та авдіально-візуального. Під модусами розуміються семіотичні ресурси, задіяні в конструюванні розмаїття форм у сучасному англомовному поетичному дискурсі. Візуальні, або графічні, елементи беруть участь у мультимодальному конструюванні смислів у поетичних текстах, які супроводжуються ілюстраціями. Авдіальні семіотичні ресурси залучаються в розгортання поетичного дискурсу в результаті переосмислення акустичного середовища відеоігор, гомону вулиць або ритму і розміру сучасних жанрів музики. Симбіоз візуального та авдіального модусів виявляється у відеороликах, створених за мотивами поетичного дискурсу або у сценічних читаннях поетичних текстів. У статті розмежовуються дигімодерністський та метамодерністський різновиди сучасного англомовного поетичного дискурсу, що характеризуються жанровою гібридністю і парадоксальністю. Дигімодерністський поетичний дискурс євтіленням цифрового тексто- та дискурсотворення, що ґрунтується на засадах «естетики» інтенційного запозичення, плагіату та штампування і конструюється за допомогою некреативних технік «копіювання-вставки» та «пошуку-компіляції». Специфіка породження такого типу дискурсу передбачає застосування цифрових технологій і його розгортання у віртуальному просторі, тобто мережі Інтернет. Квінтесенція метамодернізму полягає в постійній рухомості, динаміці художніх форм, включаючи поетичні, між наївним модерністським ентузіазмом, прагненням до нескінченного експерименту і цинічною постмодерністською іронією, що увиразнюється в напруженому маятникоподібному коливанні між гетерогенними формами вербального та невербального мистецтва.
Посилання
2. Эпштейн М.Н. Парадоксы новизны : о литературном развитии в ХIХ–ХХ в. Москва : Советский писатель, 1988. 416 с.
3. Эпштейн М.Н. Постмодерн в русской литературе. Москва : Высшая школа, 2005. 495 с.
4. Bennett J.M. Poetry. URL: http://www.johnmbennett.net (Access date 10.08.2019).
5. Bernstein Ch. Attack of the Difficult Poems : Essays and Inventions. Chicago : University of Chicago Press, 2011. 296 p.
6. Gibbons A. “Take that you intellectuals!” and “kaPOW”: Adam Thirlwell and the Metamodernist Future of Style. Studia Neophilologica. 2014. Vol. 86, Iss. 2. P. 1–15.
7. Goldsmith K. Uncreative Writing: Managing Language in the Digital Age. Columbia : Columbia University Press, 2011. 272 p.
8. Goldsmith K. 73 poems. URL: http://www.ubu.com/ contemp/goldsmith/73/01-10/poems01-10.html (Access date 21.08.2019).
9. Hayles N.K. Electronic Literature: New Horizons for the Literary. University of Notre Dame Ward-Phillips Press, 2008. 192 p.
10. Kirby A. Digimodernism: How New Technologies Dismantle the Postmodern and Reconfigure Our Culture. New York; London : Continuum, 2009. 288 p.
11. Read Write Think. URL: http://www.readwritethink.org/ search/?resource_type=16&type=28.2015 (Access date 03.09.2019).
12. Robinson P. The Limits and Openness of the Contemporary. The Oxford Handbook of Contemporary British and Irish poetry. Oxford : Oxford University Press, 2013. P. 1–21.
13. Vermeulen T., van den Akker R. Notes on Metamodernism. Journal of Aesthetics and Culture. 2010. Vol. 2. P. 10–24.
