ПРАГМАТИКА ТА СЕМАНТИКА ЕКСПРЕСИВІВ

Ганна Іллівна Приходько; Олександра Олексіївна Приходченко

doi:10.32999/ksu2663-3426/2023-1-9

Ганна Іллівна Приходько https://orcid.org/0000-0001-6220-5333
Олександра Олексіївна Приходченко https://orcid.org/0000-0002-8468-2453

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-9

Ключові слова: мовленнєвий акт, експресивність, пропозиція, умови успішності, соціативи, емотиви.

Анотація

Статтю присвячено розгляду мовленнєвих актів, які відносяться до класу експресивів. Загальне структурне членування людського мовлення детерміновано типологічною диференціацією мовленнєвих актів, що становлять живий мовленнєвий простір. Ідентифікацією різних типів висловлювань, їх структурним та функціональним аналізом займається теорія мовленнєвих актів. Експресивність мовлення, його прояв відноситься до кардинальних і досить популярних лінгвістичних проблем, оскільки вона пов’язана з емоційним ставленням мовця до адресата і до змісту мовлення. Метою запропонованої розвідки є дослідження природи та складу класу експресивів. Експресиви можна в цілому охарактеризувати як двосторонній мовленнєвий акт, який може виступати у функції ініціації діалогічної інтеракції або бути реакцією на зовнішній (вербальний чи невербальний) стимул, але, як правило, експресиви починають інтеракцію, вони здійснюються як би «поза мовленнєвим контекстом». Експресивні мовні акти розглядаються як акти, що реалізують інтенцію вираження психологічного стану та здійснення емоційного впливу на адресата. Умовами успішності експресивів є такі: емоційний стан або емоційне ставлення мовця; позитивна чи негативна зарядженість експресивних висловлювань; умова щирості. До складу експресивів включають мовленнєві акти оцінки, оскільки вони є «приватним випадком» оцінних мовленнєвих актів. Пропонується виділяти в межах класу експресивів два підкласи мовленнєвих актів: соціативи – мовленнєві акти вираження визнання мовцем слухача як члена однієї з ним соціальної групи, що виражається у певних стандартних ситуаціях (вітання, вибачення, привітання, співчуття, подяка, жаль, тост, співчуття, благословення); емотиви – мовленнєві акти вираження емотивно-оціночного відношення та емоційного впливу, до яких мовець вдається як до санкцій, що регулюють виконання слухачем своїх соціальних та міжособистісних ролей (похвала, осуд, комплімент, образа). Ці мовленнєві акти здійснюються з різними цілями, за різних умов, спираються на різні канонічні мовленнєві та категоріальні ситуації.

Посилання

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ : Академія, (2009). 376 с.
2. Хіміч Р. С. Експресивна комунікація як об’єкт лінгвістичного дослідження. Національна ідентичність в мові і культурі: зб. наук. праць / за заг.ред. А.Г. Гудманяна, О.Г. Шостак. Київ: Талком, (2018). С.241 – 242.
3. Шепетяк О. Теорія мовленнєвих актів. Вісник факультету романо-германської філології , Вип. 3. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, (2008). С. 93 – 105.
4. Austin J. L. How to do things with words. Cambridge/Mass. : Harvard Univ. Press, (1962). 166 p.
5. Bird A. ‘Illocutionary silencing,’ Pacific Philosophical Quarterly, (2002). 83. P. 1–15
6. Dominicy M., Franken N. Speech Acts and Relevance Theory. Essays in Speech Act Theory / Daniel Vanderveken and Susumo Kubo (eds.). Amsterdam : John Benjamins, (2001). P. 263–283;
7. Fraser B. Hedged Performatives. Syntax and Semantics. New York etc., (1975). Vol. 3: Speech Acts. P. 187–210.
8. Marten-Cleef S. Gefühle ausdrücken. Die expressiven Sprechakte. Göppingen : Kümmerle, (1991). II, 371 S.
9. Moeschler J. Pragmatic Theory, Lexical and Non-lexical Pragmatics. Berlin : de Gruyter, 2009. 272 p.
10. Myroniuk, T. Evaluative Responses in Modern English Fiction. Advanced Education, (2017). Vol. 8. P. 103–108.
11. Norrick N. R. Expressive Illocutionary Acts. Journal of Pragmatics. (1978). Nr. 3. P. 277–291.
12. Searle J. R. Speech Acts. 27th printing. Cambridge : Cambridge Univ. Press, (2005). 203 p.
13. Searle J. R., Vanderveken D. Foundations of Illocutionary Logic. Cambridge : University Press, (1985). 227 p.
14. Vanderveken D. Meaning and Speech Acts Volume I: Principles of Language Use. Daniel Vanderveken (Université du Québec á Trois-Riviéres). Cambridge, England : Cambridge University Press, (1990). Vol. I. 244 p.
15. White P. R. R. Evaluative contents in verbal communication. Rocci A; de Saussure L (eds.). Verbal communication. (2016). Vol 3. P. 77 – 96.
16. Wierzbicka A. Acts of speech. Wierzbicka, A. Semantic primitives. Frankfurt am Main : Athenaum, (1972). P. 122 – 146.