DOMESTICATION ТА FOREIGNIZATION У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧІЙ ЦАРИНІ: ДИХОТОМІЧНИЙ ТУМБЛЕР ЧИ КОНТИНУУМ ВЗАЄМОДІЇ СВОГО ТА ЧУЖОГО (ЧАСТИНА 1)

Юлія Дмитрівна Крюкова; Ірина Василівна Чарікова

doi:10.32999/ksu2663-3426/2025-2-4

Юлія Дмитрівна Крюкова Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0002-7769-3402
Ірина Василівна Чарікова Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0002-5080-5216

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2025-2-4

Ключові слова: Антропоцен, Ктулуцен трансверсальність, етика чужого, постгуманізм, концепт, мета‑навичка

Анотація

Представлена розвідка складається з двох частин та присвячена сучасним аспектам перекладознавчої царини й намагається осмислити переклад і суб’єктність перекладача крізь призму Антропоцено-Ктулуценової теорії, одного з найновітніших та найвпливовіших напрямів сучасних гуманітарних, екокритичних і філософ‑ ських студій ХХІ ст. У першій частині здійснено спробу згенерувати своєрідну колаборацію співвідношень фундаментальних понять у перекладознавстві, таких як форенізація та доместикація, з актуальними постгуманістичними парадигмами, в яких мислення екстраполюється далеко за межі антропоцентризму, де людина позиціонується мірилом Всесвіту. Генеалогічний підхід дає можливість відтворити еволюційне становлення ключових понять, якими оперуємо у наших наукових пошуках. Окреслено концептуальні шлейфи їхніх значень у контекстах роз‑ відок різних науковців. Визначено, що з кожним наступним вивченням концептів свого та чужого, а відповідно явищ доместикації та форенізації у перекладацькій царині, вектор дослідження щоразу зміщується в бік толе‑ рантності та гостинності стосовно іншого. А саме: від етики чужого та збереження чужості як випробування → до політизованості перекладу та форенізації як спротиву етноцентризму → до наративності та переопові‑ дання, де доместикація ототожнюється з конформізмом, а foreignization з його запереченням → до перекладу як сплетіння учасників, де перекладач агент культурної пам’яті та змін. Зроблено припущення, що ментальний зсув у сторону партнерства багатьох кардинально змінює й онто‑ логічні засади перекладацької галузі. Констатовано, що тепер її вимір – площини глобальних цен-концептів, які формують фрактальну антиматрицю постгуманістичного бачення світу. Така стихійність та гнучкість нейтралізує традиційну матричну стаціонарність і калібрується полюсами свого (domestication) й чужого (foreignization), що лежать в основі. Узагальнено, що за таких умов суб’єктність перекладача неминуче повинна набувати ознак трансверсальності – метанавички, що дозволить йому будувати якісно нові перекладацькі траєкторії, перетинати межі норм, систем, рівнів, рухатися вертикально (доместикувати), горизонтально (форенізувати), хаотично в усі напрямки, синтезуючи гетерогенні елементи свого й чужого на шляху до нових синергій. Зроблено висновки, що у поліфонічній лінзі сучасності доместикація та форенізація – не табори-антаго‑ ністи, а два полюси єдиного континууму, між котрими курсує перекладач залежно від мети, жанру, часу, місця, аудиторії, етичних й політичних пререквізит і прикладного наповнення окремого -цен.

Посилання

1. Baker M. Translation and Conflict: A Narrative Account. London. New York : Routledge, 2006. 212 p.
2. Berman A. The experience of the Foreign: Culture and Translation in romantic Germany / translated by S. Heyvaert. State University of New York Press, 2009. 292 p.
3. Bratton B. The Stack: On Software and Sovereignty. Cambridge, MA : MIT Press, 2016. 528 p.
4. Cronin M. Translation and Identity. London; New York : Routledge, 2006. 176 p.
5. Crutzen P., Stoermer E. The Anthropocene. Global Change Newsletter. 2000. № 41. P. 17–18.
6. Derrida J. Of Grammatology. Trans. by Gayatri Chakravorty Spivak. Baltimore & London : Johns Hopkins University Press, 1976. 456 p.
7. Derrida J. Des Tours de Babel. In: Graham, J.F. (ed.) Difference in Translation. Ithaca-London : Cornell University Press, 1985. Pp. 165–207.
8. Gadamer H. Wahrheit und Methode: Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik. Tübingen : Mohr Siebeck, 1960. S. 270–273.
9. Guattari F. Psychoanalysis and Transversality: Texts and Interviews 1955-1971 / translated by A. Hodges. Los Angeles : Semiotexte, 2015. 384 p.
10. Haraway D. Anthropocene, Capitalocene, Plantationocene, Chthulucene: Making Kin. Environmental Humanities. 2015. № 6(1). P. 159-165.
11. Haraway D. Staying with the Trouble: Making Kin in the Chthulucene. Durham; London : Duke University Press, 2016. 312 p.
12. Latour B. An Inquiry into Modes of Existence: An Anthropology of the Moderns. Cambridge, MA : Harvard University Press, 2013. 520 p.
13. Lefevere A. Translation, Rewriting and the Manipulation of literary fame. London and New York : Routledge, 1985. 234 p.
14. Levinas E. Autrement qu’être ou au-delà de l’essence. The Hague : Martinus Nijhoff, 1974. 202 p.
15. Nida E. Towards a Science of Translating: with special reference to principles and Procedures involved in Bible Translating. Leiden : E. J. Brill, 1964. 331 p.
16. Schleiermacher F. Über die verschiedenen Methoden des Übersetzens / in H. J. Störig. Das Problem des Übersetzens. Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1963. Pp. 38-70.
17. Sloterdijk P. Im Weltinnenraum des Kapitals. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 2005. 283 p.
18. Spivak G. The Politics of Translation. In: Outside in the Teaching Machine. London; New York : Routledge, 1993. P. 179-200.
19. Toury G. Descriptive Translation Studies and Beyond. Amsterdam : John Behjamins, 1995. 324 p.
20. Tsing A. The Mushroom at the End of the World. Princeton University Press, 2015. 331 p.
21. Tymoczko M. Translation as Rewriting and Cultural Memory. In: Translation, Resistance, Activism. Amherst: University of Massachusetts Press, 2010. P. 27–45.
22. Venuti L. The Translator’s Invisibility: A history of Translation (3rd ed.). London. New York : Routledge, 2018. 353 p.