PRAGMATIC APPROACH IN THE ANALYSIS OF THE RHETORICAL DISCOURSE
Abstract
The article discusses the theoretical foundations and practical mechanisms for the implementation of pragmatic component in the rhetorical discourse. The theoretical analysis reveals the relationship between modern rhetoric and linguistic pragmatics, the specificity of their interaction. The research also deals with the criteria for the effectiveness of the pragmatic component in the rhetorical discourse. The article considers the practical mechanisms of the pragmatic approach – the main speech characteristics (qualities) which are responsible for the degree of influence of pragmatism (speech expressiveness, figurativeness, communicative effectiveness). We describe the ways of achieving the rhetorical expressiveness in discourse: rhetorical figures, various ways of dialogizing, verbal and nonverbal expressive elements. The author analyzes the significance for using synonyms and antonyms as context clues from the semantic view and pragmatic position. Particular attention is paid to the criteria for evaluating acoustic and intonational indicators of the rhetorical discourse. Exploring the main pragmatic characteristics of speech, we determine the specificity of speech expressiveness, highlight the main strategies for achieving figurativeness. The author emphasizes the difference between the requirements for using the figures of speech in stylistics and modern rhetoric where such means of expression are intended to pursue the persuasiveness in order to ensure effective pragmatic position for the speaker. We propose a modern look at the figures of speech for demonstrating the power of a good argument, which can be created with accessibility and clarity of the word picture. We also indicate the role of figurative language such as metaphor and metonymy in speech creation. We especially focus on the basic concepts of communicative effectiveness (communication strategy, tactics and style). In essence, the study reveals the communicative strategy in rhetoric as planning for harmonizing communication. The criteria for determining the level of speaker’s pragmatic competence are proposed too. A detailed consideration of the theoretical foundations and practical mechanisms for the pragmatic component in public speech revealed the specificity of the persuasive components of public speech, outlined the prospects for their identification and evaluation in speech, and offered an actual tool for creating effective verbal and non-verbal elements of influence, successful strategies and tactics of persuasion.
References
2. Абрамович С., Чікарькова М. Риторика : навчальний посібник. Львів : Світ, 2001. 240 с.
3. Браун Л. Имидж – путь к успеху. Санкт-Петербург : Питер Пресс, 1996. 288 с.
4. Волков А. Основы риторики : учебное пособие для вузов. Москва : Академический проспект, 2003. 304 с.
5. Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. Москва : Наука, 1981. 137 с.
6. Гойхман О., Надеина Т. Речевая коммуникация : учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : ИНФРА-М, 2007. 272 с.
7. Гурвич С., Погорелко В., Герман М. Основы риторики. Киев : Вища школа, 1988. 248 с.
8. Жданова Е. Личность и коммуникация: практикум по речевому взаимодействию. Москва : Флинта, 2010. 176 с.
9. Иссерс О. Речевое воздействие : учебное пособие для студентов, обучающихся по специальности «Связи с общественностью». Москва : Флинта ; Наука, 2009. 224 с.
10. Клюев Е. Риторика. Инвенция. Диспозиция. Элокуция : учебное пособие для вузов. Москва : ПРИОР, 1999. 272 с.
11. Коваленко С. Сучасна риторика : навчально-практичний посібник. Тернопіль : Мандрівець, 2007. 184 с.
12. Колтунова М. Язык и деловое общение: нормы, риторика, этикет : учебное пособие для вузов. Москва : ОАО «НПО «Экономика», 2000. 271 с.
13. Мацько Л., Мацько О. Риторика : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-ге вид., стереотип. Київ : Вища школа, 2006. 311 с.
14. Михайличенко Н. Основы риторики : учебное пособие. Москва : ЮНТУС, 1994. 54 c.
15. Михальская А. Методические рекомендации к учебнику «Основы риторики. 10–11 кл.». Москва : Дрофа, 2002. 192 с.
16. Овчиннікова А. П’ять кроків до гарної мови. Мовна комунікація: техніка мовлення / за ред. А. Цофнаса. Одеса : ОКФА, 1997. 184 с.
17. Онуфрієнко Г. Риторика : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 592 с.
18. Ораторське мистецтво : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів юридичних спеціальностей / Н. Осипова, В. Воднік, Г. Клімова ; за ред. Н. Осипової. 4-те вид., стереотип. Харків : Одіссей, 2009. 144 с.
19. Савенкова Л. Мовленнєва діяльність викладача : навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2006. 192 с.
20. Сагач Г. Словник основних термінів та понять риторики : навчальний посібник. Київ : МАУП, 2006. 280 с.
21. Селиванова Е. Основы лингвистической теории текста и коммуникации : монографическое учебное пособие. Киев : ЦУЛ ; Фитосоциоцентр, 2002. 336 с.
22. Стернин И. Практическая риторика : учебное пособие для студентов высших учебных заведений. 4-е изд., стереотип. Москва : ИЦ «Академия», 2007. 272 с.
23. Хазагеров Г. Риторический словарь. Москва : Флинта ; Наука, 2009. 432 с.
24. Шулежкова С. История лингвистических учений : учебное пособие. 4-е изд. Москва : Флинта ; Наука, 2008. 408 с.
25. Amgoud L., Prade H. Using arguments for making and explaining decisions. Artificial Intelligence. 2009. Vol. 173.Issues 3–4. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S000437020800194X (дата обращения: 20.02.2019).
26. Carenini G., Moore J. Generating and evaluating evaluative arguments. Artificial Intelligence. 2006. Vol. 170. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S000437020600066X (дата обращения: 20.02.2019).
27. De Ascaniis S. Criteria for designing and evaluating argument diagramming tools from the point of view of argumentation theory. Educational technologies for teaching Argumentation Skills / eds. : N. Pinkwart, B. Mc.Laren. Sharjah : Bentham Science, 2012. P. 3–27.
28. Dung P. On the acceptability of arguments and its fundamental role in nonmonotonic reasoning, logic programming and n-person games. Artificial Intelligence. 1995. Vol. 77. P. 321–357.
29. Gaonkar P. The Idea of Rhetoric in the Rhetoric of Science. Southern Communication Journal. 1993.
Vol. 58. Issue 4. URL: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/10417949309372909 (дата обращения: 20.02.2019).
30. Hogan M., Kurr A. Civic education in competitive speech and debate. Argumentation and Advocacy. 2017. Vol. 53. Issue 2. P. 83–89.
31. Noroozi O. Considering students’ epistemic beliefs to facilitate their argumentative discourse and attitudinal change with a digital dialogue game. Innovations in Education and Teaching International. 2018. Vol. 55. Issue 3. URL: http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/14703297.2016.1208112 (дата обращения: 20.02.2019).
32. Paglieri F., Castelfranchi C. Why argue? Towards a cost-benefit analysis of argumentation. Argument & Computation. 2010. Vol. 1. Issue 1. P. 71–91.
33. Staarman J., Krol K., Meijden H. Peer Interaction in Three Collaborative Learning Environments. Journal of Classroom Interaction. 2005. Vol. 40.1. P. 29–39. URL: https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ768690.pdf (дата обращения: 20.02.2019).
34. Weinberger A., Fischer F. Framework to analyze argumentative knowledge construction in computersupported collaborative learning. Computer and Education. 2006. Vol. 46. Issue 1. P. 71–95.
35. Wojdak M. An attention-grabbing approach to introducing students to argumentation in science. Bioscience Education. 2010. Vol. 15. Issue 1. P. 1–3.