ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ У ДОСЛІДЖЕННІ РИТОРИЧНОГО ДИСКУРСУ
Анотація
У статті розглянуто теоретичні основи та практичні механізми реалізації прагматичного компонента в риторичному дискурсі. Теоретичний аналіз розкриває взаємовідносини сучасної риторики та лінгвістичної прагматики, специфіку взаємодії їх у межах риторичної діяльності. У процесі дослідження визначено критерії дієвості прагматичного компонента дискурсу оратора (естетичність, прагматичну емоційність). Для розгляду практичних механізмів докладно представлено основні переваги (якості) публічного мовлення, що відповідають за ступінь прагматичного впливу, а саме: виразність, образність, комунікативну дієвість. Описано способи реалізації риторичної виразності (риторичні фігури, прийоми діалогізації, загальні засоби виразності тощо). У процесі дослідження проаналізовано значимість синонімічних проявів та антонімічних протиставлень із позиції як семантики, так і прагматики. Особливу увагу приділено фонетико-інтонаційним показниками риторичного дискурсу, запропоновано критерії оцінювання їх у дискурсі оратора. Подано розширену характеристику образності, названо основні прийоми досягнення образності риторичного дискурсу – риторичні тропи. Підкреслено різницю у вимогах для використання тропів у стилістиці та сучасній риториці, де такі засоби виразності покликані педалювати персуазивність слів із метою забезпечення більш дієвої, прагматичної позиції мовця. Запропоновано сучасний погляд на тропи з позиції реалізації персуазивності за допомогою доступності й наочності створеного художнього образу. Окреслено вимоги до створення та реалізації в мовленні ефективної метафори й метонімії. Виокремлено базові концепти комунікативної дієвості (комунікативну стратегію, тактику, стиль). Розкрито сутність комунікативної стратегії в риторичному дискурсі, яку позиціонують як планування гармо- нізуючого комунікативного впливу. Запропоновано критерії для визначення рівня прагматичної культури мовця. У процесі дослідження названо прийоми здійснення комунікативних стратегій – риторичні тактики.
Детальний розгляд теоретичних основ і практичних механізмів прагматичності риторичного дискурсу дає змогу виявити специфіку персуазивності компонентів публічного мовлення, окреслити перспективи їх виявлення в мові та оцінки, запропонувати продуктивні методи створення й презентації ефективних мовних і немовних засобів впливу, дієвих стратегій та тактик переконання.
Посилання
2. Абрамович С., Чікарькова М. Риторика : навчальний посібник. Львів : Світ, 2001. 240 с.
3. Браун Л. Имидж – путь к успеху. Санкт-Петербург : Питер Пресс, 1996. 288 с.
4. Волков А. Основы риторики : учебное пособие для вузов. Москва : Академический проспект, 2003. 304 с.
5. Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. Москва : Наука, 1981. 137 с.
6. Гойхман О., Надеина Т. Речевая коммуникация : учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : ИНФРА-М, 2007. 272 с.
7. Гурвич С., Погорелко В., Герман М. Основы риторики. Киев : Вища школа, 1988. 248 с.
8. Жданова Е. Личность и коммуникация: практикум по речевому взаимодействию. Москва : Флинта, 2010. 176 с.
9. Иссерс О. Речевое воздействие : учебное пособие для студентов, обучающихся по специальности «Связи с общественностью». Москва : Флинта ; Наука, 2009. 224 с.
10. Клюев Е. Риторика. Инвенция. Диспозиция. Элокуция : учебное пособие для вузов. Москва : ПРИОР, 1999. 272 с.
11. Коваленко С. Сучасна риторика : навчально-практичний посібник. Тернопіль : Мандрівець, 2007. 184 с.
12. Колтунова М. Язык и деловое общение: нормы, риторика, этикет : учебное пособие для вузов. Москва : ОАО «НПО «Экономика», 2000. 271 с.
13. Мацько Л., Мацько О. Риторика : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-ге вид., стереотип. Київ : Вища школа, 2006. 311 с.
14. Михайличенко Н. Основы риторики : учебное пособие. Москва : ЮНТУС, 1994. 54 c.
15. Михальская А. Методические рекомендации к учебнику «Основы риторики. 10–11 кл.». Москва : Дрофа, 2002. 192 с.
16. Овчиннікова А. П’ять кроків до гарної мови. Мовна комунікація: техніка мовлення / за ред. А. Цофнаса. Одеса : ОКФА, 1997. 184 с.
17. Онуфрієнко Г. Риторика : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 592 с.
18. Ораторське мистецтво : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів юридичних спеціальностей / Н. Осипова, В. Воднік, Г. Клімова ; за ред. Н. Осипової. 4-те вид., стереотип. Харків : Одіссей, 2009. 144 с.
19. Савенкова Л. Мовленнєва діяльність викладача : навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2006. 192 с.
20. Сагач Г. Словник основних термінів та понять риторики : навчальний посібник. Київ : МАУП, 2006. 280 с.
21. Селиванова Е. Основы лингвистической теории текста и коммуникации : монографическое учебное пособие. Киев : ЦУЛ ; Фитосоциоцентр, 2002. 336 с.
22. Стернин И. Практическая риторика : учебное пособие для студентов высших учебных заведений. 4-е изд., стереотип. Москва : ИЦ «Академия», 2007. 272 с.
23. Хазагеров Г. Риторический словарь. Москва : Флинта ; Наука, 2009. 432 с.
24. Шулежкова С. История лингвистических учений : учебное пособие. 4-е изд. Москва : Флинта ; Наука, 2008. 408 с.
25. Amgoud L., Prade H. Using arguments for making and explaining decisions. Artificial Intelligence. 2009. Vol. 173.Issues 3–4. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S000437020800194X (дата обращения: 20.02.2019).
26. Carenini G., Moore J. Generating and evaluating evaluative arguments. Artificial Intelligence. 2006. Vol. 170. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S000437020600066X (дата обращения: 20.02.2019).
27. De Ascaniis S. Criteria for designing and evaluating argument diagramming tools from the point of view of argumentation theory. Educational technologies for teaching Argumentation Skills / eds. : N. Pinkwart, B. Mc.Laren. Sharjah : Bentham Science, 2012. P. 3–27.
28. Dung P. On the acceptability of arguments and its fundamental role in nonmonotonic reasoning, logic programming and n-person games. Artificial Intelligence. 1995. Vol. 77. P. 321–357.
29. Gaonkar P. The Idea of Rhetoric in the Rhetoric of Science. Southern Communication Journal. 1993.
Vol. 58. Issue 4. URL: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/10417949309372909 (дата обращения: 20.02.2019).
30. Hogan M., Kurr A. Civic education in competitive speech and debate. Argumentation and Advocacy. 2017. Vol. 53. Issue 2. P. 83–89.
31. Noroozi O. Considering students’ epistemic beliefs to facilitate their argumentative discourse and attitudinal change with a digital dialogue game. Innovations in Education and Teaching International. 2018. Vol. 55. Issue 3. URL: http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/14703297.2016.1208112 (дата обращения: 20.02.2019).
32. Paglieri F., Castelfranchi C. Why argue? Towards a cost-benefit analysis of argumentation. Argument & Computation. 2010. Vol. 1. Issue 1. P. 71–91.
33. Staarman J., Krol K., Meijden H. Peer Interaction in Three Collaborative Learning Environments. Journal of Classroom Interaction. 2005. Vol. 40.1. P. 29–39. URL: https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ768690.pdf (дата обращения: 20.02.2019).
34. Weinberger A., Fischer F. Framework to analyze argumentative knowledge construction in computersupported collaborative learning. Computer and Education. 2006. Vol. 46. Issue 1. P. 71–95.
35. Wojdak M. An attention-grabbing approach to introducing students to argumentation in science. Bioscience Education. 2010. Vol. 15. Issue 1. P. 1–3.
