КОНЦЕПТ «ГОЛОС» ЯК СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ: ІДІОСТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті подано спробу схарактеризувати різні за мотивацією та структурою номінації голосу (вербалізатори), якими концепт «голос» представлений у художньому мовленні. Дослідження здійснювалося в руслі когнітології, а саме когнітивної семантики. З’ясовано антропорелевантну природу цього концепту, що в художньому тексті виступає як константа української лінгвоментальності. Актуальність розвідки зумовлюється антропоцентричною спрямованістю сучасної лінгвістики й полягає в потребі застосування нового підходу до мовних явищ, а також у недостатньому ступені його розробленості з погляду когнітивної семантики, хоча комплексний аналіз вербалізації цього концепту, пов’язаного з процесом мовлення, має значні перспективи. Матеріалом дослідження послугували 100 контекстів, які включають номінації голосу. Ці контексти отримано шляхом суцільної вибірки з художніх творів українських письменників: М. Хвильового, Т. Осьмачки, І. Багряного, О. Довженка. Прагнучи структурувати концепт «голос» на матеріалі прозових творів відомих українських митців, здійснили класифікації номінацій голосу за двома принципами – за постійною або актуальною на цей момент ознакою й за структурними параметрами. За першою класифікацією вербалізатори концепту «голос» аналізувалися за постійною, «умотивованою» (за С. Кодзасовим) ознакою та за оказіональною, актуальною на цей момент ознакою. Установлено, що обидва типи номінацій мають різноманітне представлення (більше ніж 8 ознак) у художньому мовленні українських письменників і дають нам уявлення про те, які саме характеристики голосу є найсуттєвішими для носіїв української мови. Доведено, що в проаналізованих художніх творах голос є одним із потужних засобів характеротворення. У другій класифікації виокремлено дві основні структури номі- націй, якими концепт «голос» представлений в українській лінгвоментальності, – експліцитну й імпліцитну. Художні тексти засвідчують, що імпліцитна структура є найбільш частотною з широкою представленістю дієслівних і бездієслівних номінацій. Голос людини (персонажа) передає нам величезний обсяг екстралінгвістичної інформації, яку ми сприймаємо на підсвідомому рівні та яка зумовлює наше сприйняття не лише висловлювання, а й самої людини (персонажа). Доведено, що вербалізатори голосу в художньому мовленні виконують функцію психологічної деталі, що характеризує мовця. Різноманітність способів представлення свідчить про те, що концепт «голос» є добре структурованим, а отже, важливим компонентом мовної картини світу українців.