МЕДІАТЕКСТ У ПАРАДИГМІ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ

Ключові слова: медіатекст, інтертекстуальність, масова комунікація, медіадискурс, жанрова гетерогенність, мультимодальність

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз медіатексту в парадигмі інтертекстуальності як однієїз базових категорій сучасної лінгвістики, медіалінгвістики та теорії масової комунікації. Інтертекстуальністьрозглядається як багатовимірний феномен, що поєднує лінгвістичні, культурно-семіотичні, когнітивно-комунікативні та дискурсивні підходи до аналізу тексту. Окреслено основні теоретичні напрями осмисленняінтертекстуальності У статті здійснено комплексний аналіз медіатексту в парадигмі інтертекстуальностіяк однієї з базових категорій сучасної лінгвістики, медіалінгвістики та теорії масової комунікації.Інтертекстуальність розглядається як багатовимірний феномен, що поєднує лінгвістичні, культурно-семіотичні, когнітивно-комунікативні та дискурсивні підходи до аналізу тексту. Окреслено основні теоретичнінапрями осмислення інтертекстуальності У статті здійснено комплексний аналіз медіатексту в парадигміінтертекстуальності як однієї з базових категорій сучасної лінгвістики, медіалінгвістики та теорії масовоїкомунікації. Інтертекстуальність розглядається як багатовимірний феномен, що поєднує лінгвістичні,культурно-семіотичні, когнітивно-комунікативні та дискурсивні підходи до аналізу тексту. Окреслено основнітеоретичні напрями осмислення інтертекстуальності – широкий (культурологічний, літературознавчий)та вузький (власне лінгвістичний), а також показано їхню продуктивність у дослідженні текстів масової комунікації.Особливу увагу приділено класифікаціям і моделям інтертекстуальності, зокрема інтертекстуальностівласне, паратекстуальності, метатекстуальності, гіпертекстуальності та архітекстуальності, у проєкції на медіадискурс. Проаналізовано специфіку цитатності в журналістських текстах, виокремлено її інформативно-фактологічний та оцінно-образний рівні, пов’язані з функціонуванням прецедентних текстів і феноменів. Показанороль інтертекстів у формуванні смислової структури медіатексту, його ігрового потенціалу та стратегійінтерпретації. Окремо розглянуто процеси жанрової контамінації, гетерогенності та інтеграції журналістикиз іншими комунікативними практиками, зокрема рекламою та PR, що актуалізує професійно-етичні проблемисучасних медіа. Наголошено на мультимодальній, полікодовій та креолізованій природі сучасних медіатекстів,зумовленій розвитком цифрових технологій і різноманіттям каналів масової комунікації.Зроблено висновок, що інтертекстуальність є онтологічною властивістю медіатексту та універсальниманалітичним інструментом, який дає змогу виявити його специфіку на змістовому, структурному й семіотичномурівнях.

Посилання

1. Allen G. Intertextuality. New York: Routledge, 2000. 238 p.
2. Bezemer J., & Kress G. Multimodality, learning and communication. London: Routledge, 2015. 170 p.
3. Hutcheon L. Historiographic Metafiction Parody and the Intertextuality of History. Intertextuality and Contemporary American Fiction. Ed. by P. O'Donnell, R. Con Davis. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1989. P. 3–32.
4. McQuail D. & Deuze M. McQuail’s media and mass communication theory. London: SAGE, 2020. 688 p.
5. Rajewsky I. O. Intermediality, intertextuality, and remediation: A literary perspective on intermediality. Intermédialités / Intermediality, 2005. 6, P. 43–64.
6. Struzziero M. A. «Make it new» to return as rupture and difference: a study of Jeanette Winterson’s The Gap ofTime. The Poetics of Fragmentation in Contemporary British and American Fiction. Ed. by V. Guignery, W. Drag. Malaga: Vernon Press, 2019. P. 91–104.
7. Sullivan, G. (2003). Seeing visual culture. Studies in art education, 2003. 44 (3). P. 194–197.
Опубліковано
2026-05-29
Сторінки
46-49